пʼятниця, 30 серпня 2013 р.

Незабутні моменти літа)

А я про вироби.)
Просто добірка останніх ніжностей, які завершують моє літо. В них ще теплиться аромат літості, але вже віє прохолодою осінньості.)

Незабутні:






Прохолода:




Трохи зухвалості:




Просто без назви:



Єдиний одяг Венери:








Всім дякую за увагу) Не забувайте коментувати та підписуватися, аби бачити найсвіжіші красивості!)





вівторок, 27 серпня 2013 р.

Ельф і хоррор) перший досвід.

Как ви дакатілісь до такой жизні???
Планувалося - один образ - вийшло 2. Ні, не правильно - нічо не планувалось.) Тільки однієї ночі я натрапила на повідомлення а-ля "дівчатонька є один вільний образ, без інтиму, просто казковий, пишіть, чекаю!!!" щось в тому дусі. Заходжу, дивлюсь - фотодвіж "дівічник", деякі орази вимагають певного стану відвертості і т.д. Сиджу, дивлюсь, думаю : "ну, цей же образ без відвертості" (а воно мене тривожить, бо я схудла так страшно, і думаю буду жахливо виглядати в такому разі). Ай! да ладна! напишу!)


Подія супер! Фотографи - чародії! Дашка (Червона Ворона) - справжня ворона червона.) Вона - тобіш головний стиліст, організатор, монтер, візажист, рятувальник, підбадьорюючий, натхненник встигала одночасно десь тримати  світло, когось гримувати і витягати з води модель, що не вміє плавати, тим часом ліваю рукою, вона видзвонює інших моделей, а правою ногою підшуковує потрібний реквізит. Словом дівчина - енергетик.) Загалом народ зібрався весь такий позитивний і добрий. Я просто знаходилась там і отримувала задоволеннявід одного лишень споглядання.
А потім почались сюрпризи)
Вопщем, шо Вороні я так сподобаюсь, я не очікувал) Вопщем, що таки одразу і топлес я знімусь я теж атнють не очіквала. Вопщем, що фотографи все це так круто закарбують!
 Отак побула я ельфьонком, дитиною лісу, чи то принцесою якогось дикого племені, а потім не прийшла заявлена модель і я вже в сутніках вечірнього Китаєво, напівгола, трясусь і крокую на болото.)

А результати вже оцінюйте ви)
Організатор Червона Ворона https://vk.com/chvproduction, а далі під фото подаватиму інфо щодо фотографів

Фотограф https://vk.com/zhogol_photo

Фотограф https://vk.com/zhogol_photo

Фотограф https://vk.com/zhogol_photo

Фотограф: Марина Хоменко https://vk.com/x.maryna 

Фотограф: Тисейко Анна https://vk.com/id11046653

Фотограф: Сабина Ховхун http://vkontakte.ru/club21899611

Фотограф: Сабина Ховхун http://vkontakte.ru/club21899611

І вітайте Хоррор!
фотограф https://vk.com/x.maryna


фотограф https://vk.com/x.maryna

фотограф https://vk.com/x.maryna

фотограф https://vk.com/x.maryna

Фотограф https://vk.com/v.another


Так шо отакот)



Ні, звичайно назвати це абсолютно першим досвідом буде не правильно. Бо я приймала якось ще участь у фотосесії) Років у 13-ть, тоді компанія дівчат, котрі організувались в театр мод під керівництвом однієї херсонської дизайнерки, котра зараз є успішним діджеєм, зібрались в неї на хаті, заппросили мою сестру і її чоловіка і влаштувалась у нас фотосесія))) Потім я була на фотосесії однієї художниці, було багато фарб, тканин і емоцій, але художниця десь загубилась і фото я так і не бачила.




пʼятниця, 2 серпня 2013 р.

Майстер-клас "Трояндова шпилька". Керамічна флористика

Зараз я приїхала до Києва, і планую багато майстер-класів. Перший відбуватиметься 8-ого серпня.
Місце проведення: Арт-центр Якова Гретера (ТЦ "Більшовик") Вадима Гетьмана 6.
Час проведення: 16.00-18.30

По суті: глина + олійні фарби + стеки + пензлі + руки + хороший майстер (як я себе люблю =Р)
З матеріалу холодної порцеляни (тайської глини) в техніці керамічної флористики кожен відвідувач створить ніжну трояндочку на шпильці, зуб даю)
Навіть той, хто ніколи не працював з глиною - не переживайте, поясню, покажу, вашими руками декілька елементів, і все буде ок!)
По вартості : 100 грн
По кількості: 5 учасників максимум, тобто обов'язковий запис, дзвоніть мені 0509418069, або пишіть прям сюди https://www.facebook.com/ciri.lyanka в особисті повідомлення)






субота, 27 липня 2013 р.

А тепер питання, то що в державі ніколи нічого не зміниться?

На Волинське віче їдучи, мені пощастило сидіти поряд з однією прекрасною дівчиною Марією Сніжною, психологом-теоретиком (на скільки я зрозуміла), що займається обдарованими дітьми. І так склалась розмова, що ми обговорювали певне насильство над дітьми, в школах, в дитсадках, в сім'ях, ми не казали про особливо жорсткі форми, а про доволі розповсюджені - придушення особистої думки; крик, як знаряддя впливу; певні приниження; ремінь/лозина і т.д, як покарання. І вреші вона висловила дуже цікаву думки, що існує теорія мовляв сторонній, що споглядає ці речі, сприймає все то набагато болісніше, ніж учасники. Далі вона розказала, що якось прогулюючись з сином зустріла подругу з дитиною, і та якось особливо жорстко (на її думку) поводилась з малим, наволала на дитину, вдарила, і син Марії також був шокований, бо він не звик до такого ставлення.

Ну, загалом це такий вступ.. Справа в тому, що це дуже серйозна закономірність. Я з дитинства бунтую в школах, гуртках, університетах і т.д., коли бачу якісь несправедливості, неадекватності, приниження, непрофесійності і часто стикаюся з пасивністю своїх "колег". Навіть коли якісь негативні дії направлені на них, а не на мене, я намагаюсь їх захищати, сперечаюсь, а вони часто лише деяк підтримують мене і впринципі, аби довести їх до якогось реального протесту треба дуже довго над цим працювати. Їх можуть потроху маленькими кроками все більше утискати в правах, а вони на це дивляться, як на дане, і їм щось змінювати не так вже й тре.
 І я припукаю, що мабуть вони просто в більшості звиклі з дитинства до такого ставлення і місця. Мені пощастило, в мене мама за освітою викладач молодших класів, закоханий у професію, вона там перед моїм народженням начитувалась з батьком спеціальних книжок по вихованню дітей, готувалась, і я вже росла в розуміючому, поважаючому, уважному середовищі, а з багатьма дітьми звичай як? Крикнув, заборонив, не пояснив, посварив, не похвалив, вдарив, аби швидше "зрозуміла" дитина і т.д. От люди з дитинства і привчені до цього, вони іншого просто не знають, в них з найменших рочків закладається ця пасивність перед приниженнями, придущеннями і обмеженнями.
А тепер питання, то що в державі ніколи нічого не зміниться?
Адже ця ж сама закономірність діє і між "народом" та "владою", ті самі ще з дитинства привчені до пасивності люди.. І часто чую порівняння з протестами в Європі, де за найменші утиски ті самі студенти виходять на вулиці.
Я поки в якихось ошарашених і засмучених думках...

А можливо я все не правильно зрозуміла і все, що надумала - брєд)

четвер, 25 липня 2013 р.

Шукаю майстра-вчителя. Шарнірні ляльки.

Минулої сесії, тобіш взимку. читала я роботу Нечуя-Левицького "Світогляд українського народу. Ескіз української міфології" І чогось тоді так врізалось мені  в задуми бажання створити колекцію шарнірних ляльок з образами навіяними роботою. Потім додалися до ескізів в голові ще й оточуючі інсталяції, приплелася певна еко-тематика, і врешті я (після Волинського віча) вирішила ще й одягнути їх у міні колекцію одягу, який я давно розробляю ( з укр. етно елементами). Отже картина готова і проситься на папір.
 Друзі, дуже шукаю хорошого майстра лялькара, котрий готовий навчити. За гроші, або бартером ( я можу навчити керамічній флористиці).
 Просто розумію, що з навчанням, викладанням, замовленнями, роз'їздами, і всіма іншими справами часу на самостійне опанування мистецтва в мене не має, тобто я не хочу щоби це розтягувалось на дуже довго.)
буду дуже вдячна за поради, контакти та репости) Дуже-дуже!)

                     Аторство підписане

Не шарнірка, але дуже крута лялька Паши Сетрової


 Лялька Марії Пікунової

Автор дівчина hiritai

Корейський майстер Gu mi-jeong

Ну, і відомої авторки Марини Бичкової




вівторок, 23 липня 2013 р.

Три Піони. Осніння історія. Керамічна флористика



Взагалі забула про них, стояли в залі за телевізором втопившись у величезній вазі. Аж поки мама не витягла їх, не поставила у маленьку кришталеву  на видному місці, просто так, прибираючи і мабуть не змислюючись. І навіть потім я якось ходила повз них, ну, піони, ну, робила колись.. А врешті прийшла в гості бабуся, і я бачу таку картину: заходить бабуня до зали, одразу звертає увагу на квіти, розпливається в усмішці (вона любить усілякі піони, айстри) підходить до них, і обрежно підтримуючи бутони знизу намагається їх понюхати, один, другий раз, моршить носа, потім якось дивно до них придивляється і через хвилину з якоюсь недовірою в голосі питає: "Вони не живі?"..
 Ото я й вирішила їх відфоткати.) Загалом квіти робилися до фетстивалю Терра Футура в Херсоні, як символічний подарунок Марії Корніловській, що пожертувала Херсонському обласному художньому музею ім. Шовкуненка свою колекцію картин. Вічні квіти, як символ вічної вдячності. Але про фест мені повідомили за 3 дні до початку, так що довелося робити такий собі перфоманс, "допрацювання" квітів прямо на виставці фестивалю разом з невеликими майстер класами, але за 4 години звісно квіти не доробились, і орги в принципі подякували, і зібравши все приладдя я пішла назад в студію) Потім добила таки піони і закинула чомусь їх далеко, аж за телевізор))
А! Відбувалося то все восени, і я наївна пішла до квіткових магазинів шукати живих піонів, аби побачити які вони є насправді, аби зробити їх якомога реалістичнішими. Продавчині з мене сміялися відчайдушно і радили звернутися до 12-ти місяців, аби надибати восени весняні квіти.)

І ще, існує в цих квітах одна особливість - хто помітить - пишіть)





                                      





                                      


Дякую за перегляд, то як знайшли цікавинку? ;)