середа, 2 квітня 2014 р.

День.

О, це прекрасне відчуття того, що ти в гармонії зі світом, що ти ніби потрапляєш у течію, яка тебе несе, знаходиш миттєві відгуки на якісь внутрішні запити, коли твої цілі, навіть випадкові, співпадають з твоїм маршрутом, коли бачиш багато прекрасного в звичайному, як ото молодик місяць на чистому небі, або замріяний хлопчина з букетом червоних троянд.
Але зробило мій день дещо інше.)
Позавчора, зрозумівши, що шина з шкірзаму погано лягає на плаття і топорщиться*, я кинула запит на фб, щоби знайти майстра з валяння і мені дуже швидко її знайшли)
Отож сьогодні була зустріч, на яку я запізнилась страшенно, ну, але я не винна, то Микола поперся купатись і намочив свою рану** і ми виявили, що вдома немає зеленки.)
Ну, таке, отже я приїджаю, майстер оглядає тканину і таким сумним голосом виносить вирок: тканина дуже тонка, і навряд щось вийде, адже голка просто висіпуватиме нитки. Але вона спробує щось зробити, можливо подумає над якимись ще варіантами, але вони не дуже надійні.. Приїджаю я додому і (о, чудо!) вона спробувала, все чудово, і в мене через пару днів буде наваляна на платті шина!
І мені стало дуже-дуже радісно)
* - я розробляю один проект присвячений майдану, опишу трохи згодом)
** - Миколі (чоловіку) снайпер прострелив ногу 19-ого лютого.

Картинки шини і плаття будуть згодом :*

вівторок, 1 квітня 2014 р.

Ніч

Справа нарізані вогники, зліва майбутня сукня з вибухом, трохи ниють колінки, а я згадала, що колись дописувала в блог)
Що ж може і повернусь до цього діла. А оскільки найбільшої популярності мають пости з світлинками з фотопроектів - то спробую по-частіше таким радувати.
А поки тримайте майбутній палаючий герб, на майбутній сукні.)

Добраніч)