вівторок, 23 липня 2013 р.

Три Піони. Осніння історія. Керамічна флористика



Взагалі забула про них, стояли в залі за телевізором втопившись у величезній вазі. Аж поки мама не витягла їх, не поставила у маленьку кришталеву  на видному місці, просто так, прибираючи і мабуть не змислюючись. І навіть потім я якось ходила повз них, ну, піони, ну, робила колись.. А врешті прийшла в гості бабуся, і я бачу таку картину: заходить бабуня до зали, одразу звертає увагу на квіти, розпливається в усмішці (вона любить усілякі піони, айстри) підходить до них, і обрежно підтримуючи бутони знизу намагається їх понюхати, один, другий раз, моршить носа, потім якось дивно до них придивляється і через хвилину з якоюсь недовірою в голосі питає: "Вони не живі?"..
 Ото я й вирішила їх відфоткати.) Загалом квіти робилися до фетстивалю Терра Футура в Херсоні, як символічний подарунок Марії Корніловській, що пожертувала Херсонському обласному художньому музею ім. Шовкуненка свою колекцію картин. Вічні квіти, як символ вічної вдячності. Але про фест мені повідомили за 3 дні до початку, так що довелося робити такий собі перфоманс, "допрацювання" квітів прямо на виставці фестивалю разом з невеликими майстер класами, але за 4 години звісно квіти не доробились, і орги в принципі подякували, і зібравши все приладдя я пішла назад в студію) Потім добила таки піони і закинула чомусь їх далеко, аж за телевізор))
А! Відбувалося то все восени, і я наївна пішла до квіткових магазинів шукати живих піонів, аби побачити які вони є насправді, аби зробити їх якомога реалістичнішими. Продавчині з мене сміялися відчайдушно і радили звернутися до 12-ти місяців, аби надибати восени весняні квіти.)

І ще, існує в цих квітах одна особливість - хто помітить - пишіть)





                                      





                                      


Дякую за перегляд, то як знайшли цікавинку? ;)

Немає коментарів:

Дописати коментар